RSS
середа, 11.01.2012

                                                   Христос Рождається! - Славімо Його!

Не плач , Рахиле 

Не плач, Рахиле! Глянь, діти цілі.
Не умирають, а оживають,
а оживають.
Ті діти нині в новій святині!
За Бога Сина їхня провина,
їхня провина.
З Ірода приводу лили кров, мов воду,
Діти убивали, за Христом шукали.
Діти хоч пропали, душі їх остали,
За життя утрату прийняли заплату.
Прийняли заплату.
 
Не плач, єдина! Вбив Ірод сина!
Люті прокляті впали до хати,
впали до хати.
За Бога Сина із Вифлеєма
Мусіли діти смерть потерпіти,
смерть потерпіти.
Хоч кров червоніла, скарга край залила,
Діточки ожили, ласки доступили,
За життя вни нині, у новій святині
Прийняли багату небесну заплату.
Небесну заплату.
 
Не плач, Прамати! Не час ридати!
Доля багата в Божих палатах,
в Божих палатах.
Ірод сердитий, сей кат неситий!
Має доволі Твоєї долі,
Твоєї долі!
Діти твої, Мати, до небес прийняті,
Ангели їх водлять, без журби дні сходять.
Діти славлять Бога, що зі світа цього
Їх забрав до себе, дав життя у небі.
Дав життя у небі.
 
Піду у поле, моя ти доле!
Колос збирати, нема що жити,
нема що жити!
Де лиш не ступлю, мов рай загублю!
Хоч ранні роси, в'януть покоси,
в'януть покоси.
Як широка нива, впала юна сила,
Царю! Бог родився, твій кінець зближився!
Блиснув меч горою, вбив надію мою.
Діти, мої квіти, зникли з цього світа.
Зникли з цього світа.
 
Покинь ридати, нещасна мати!
Ірод убивця, злий кровопивця,
злий кровопивця...
"Як не ридати, жалю не знати?
Сина накрила свіжа могила,
свіжа могила..."
Схаменися, мати, син в небі багатий.
Хто умер за Бога, того перемога!
Отвори зіниці, глянь: сини щасливці
Походжають в раю, мов ті квіти в маю.
Мов ті квіти в маю.

 

 

 

неділя, 08.01.2012

                                          Христос рождається! - Славімо Його!

                                Пресвята Богородице, спаси нас!

"Сьогодні Церква запрошує кожного з нас знайти свою дорогу до Вифлеєма…" – Блаженніший Святослав (Шевчук) у проповіді на Різдво

17:20 07.01.12 17:20

 

 

 

 

 

 

 

«Христос, воплотившись, прийшов на землю для того, щоб забрати від нас немочі, болі й страждання та привести до того, що є вічним і довершеним – до любові, щастя і миру. Отож, сьогодні Церква цією різдвяною Божественною Літургією запрошує кожного з нас знайти свою дорогу до Вифлеєма. Спішімо нині до Ісуса, бо невідоме наше майбутнє об’являється нам у вигляді ніжної беззахисної дитини», – сказав Верховний Архиєпископ Києво-Галицький Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) у проповіді під час Архиєрейської Божественної Літургії 7 січня 2012 року в храмі Святого Василія Великого у Києві.

Предстоятель УГКЦ зазначив, що день Різдва Христового є ще й величним днем в історії людства, адже ця подія стала центром людської історії. «Цей момент ділить історію світу на два етапи – очікування і сповнення обітниці», – зазначив Першоієрарх УГКЦ.

На думку Блаженнішого Святослава, у Христовому народженні простежуються два способи очікування приходу на світ Спасителя. Перший спосіб знаменують пастушки, які почули від ангела вістку про прихід на землю Христа. Вони отримали Боже одкровення, «а в ньому надію на те, що на землю прийде Спаситель і визволить світ від зла та смерті».

Другий спосіб очікування символізують три царі-мудреці. Вони спостерігали за Господнім світом, використовуючи інтелектуальні та наукові способи пізнання. Помітивши зорю, мудреці прийшли до Вифлеєма, до Дитятка Ісуса. «Людський розум і спостережливість привели людину до цього дня, сповненого надії, до місця незнаного, тихого, але сповненого надією на прихід Месії», – зазначив Блаженніший Святослав.

«Будьмо подібні до тих царів, які прийшли до Вифлеєма і склали жертовні дари Новонародженому. У нашій українській коляді ми співаємо: "Ісусе милий, ми не багаті, золота, дарів не можем дати, но дар цінніший несем від миру – це віра серця і любов щира". Отож, коли складемо дари Христові, найбільшим з котрих є дар життя, ми отримаємо взамін дар вільного життя, сповненого щастя і надії на майбутнє. Нехай свято Різдва Христового буде для всіх нас джерелом радості та миру!» – на завершення привітав з Різдвом Христовим Глава УГКЦ.

 

Департамент інформації УГКЦ

неділя, 01.01.2012

 

Слава Ісусу Христу! - Слава навіки!

1 січня, неділя
Всесвітній день миру
Це свято ще називають Днем всесвітніх молитов про мир. 8 грудня 1967 року римський папа Павло VI встановив нове свято, Всесвітній день миру. Його відзначають в перший день кожного нового року. 17 грудня 1969 року Генеральна Асамблея ООН проголосила свято офіційним.
Мир на Землі, послаблення напруги в міжнародних та міждержавних відносинах, - це головні теми щорічних передсвяткових послань понтифіків до віруючих. Загальний лозунг Всесвітнього дня миру: «Пробач, і ти отримаєш мир».

Різдвяне послання

Блаженнійшого Святослава

 

Високопреосвященним і Преосвященним Архиєпископам та Митрополитам,
боголюбивим єпископам, всечесному духовенству, преподобному монашеству,
возлюбленим братам і сестрам, в Україні та на поселеннях у світі сущим

Христос народжується – славте!
Христос із небес – зустрічайте!
Христос на землі – бадьортеся!
Канон Утрені Різдва Христового

Дорогі у Христі!

 

Цими словами із канону різдвяної Утрені хочу привітати всіх вас зі світлим святом Різдва Христового. Сьогодні Христова Церква закликає нас не просто вкотре відзначати це свято, а й запрошує прославляти, зустрічати Бога, який прийшов до нас у людському тілі, та кріпитися присутністю цього небесного Дитяти.

«Христос народжується – славте!» Це запрошення набирає для нас особливого значення, коли приєднаємося до безпосередніх учасників і свідків події цього дивного народження. Ті, хто славить новонародженого Божого Сина, – це передусім небесні ангели. Це вони відкривають перед пастирями, які стоять вночі на сторожі своїх отар, чудесну новину про народження Сина Божого, співаючи величну пісню: «Слава на висотах Богові, а на землі мир людям його вподобання» (Лк. 2, 14). Чи не вперше ангельські сили стають поруч з людьми і разом з ними творять один-єдиний народ, небесний і земний хор. Ця вселенська прослава, яка лунає єдиним багатоголоссям неба і землі, наче показує, що у таїнстві воплочення Сина Божого небесна і божественна дійсність поєднується з людиною, з її історією, минулим, сучасним і майбутнім. У цьому таїнственному поєднанні в особі новонародженого Ісуса Христа, Бога і людини, відбувається обмін дарами між ними: Творець відкриває повноту свого вічного життя людині, а життя людини вповні відкривається Богові, стає простором Його присутності та діяння. Ось чому славити новонародженого Спасителя – означає насамперед відкрити Його присутність у нашому житті. Сьогодні Бог дійсно є з нами, у сучасному моменті історії нашого народу, того об’єднаного Божого люду, який від ангелів вчиться, як гідно предстояти перед Богом і Його величати. Прославляючи різдвяною колядою народженого Спасителя, ми разом з ангелами сповіщаємо прихід небесної радості, що усуває земний смуток і розпач, даруючи людині дар вічного життя із Богом.

«Христос із небес – зустрічайте!» Зустрічаючи Сина Божого, який в людському тілі прийшов на світ, ми визнаємо, що сам Бог захотів увійти в життя кожного з нас, аби на себе взяти всі наші провини, недуги, болі й негаразди, а нам дарувати своє вічне блаженство та щастя. Момент, коли Спаситель торкається кожного із нас зокрема та силою і діянням Святого Духа вносить своє вічне життя у наше людське життя, ми називаємо Святим Таїнством. Таких Таїнств у Христовій Церкві є сім: Хрещення, Миропомазання, Євхаристія, Покаяння, Священство, Подружжя та Єлеопомазання. Ці Таїнства є плодами і наслідками народження Бога у людському тілі. Щоразу, коли ми приймаємо і беремо участь у тому чи іншому Святому Таїнстві, нам дається великий дар зустрічі з Христом-Господом, а ця зустріч переображує наше життя, наповнюючи його любов’ю Отця, благодаттю Сина і силою Святого Духа. Таким чином Божа присутність через Святі Таїнства робить нас учасниками Божого життя, згідно зі словами св. Атанасія: «Бог став людиною, щоб людина могла стати богом за благодаттю». Цю благодать Христового Різдва особливо важливо для нас відкрити і оцінити у цьому Новому 2012 році, який наша Церква, у її підготовці до святкувань 1025-річчя Хрещення Русі-України, присвячує Святим Таїнствам. Отож, зустріти новонародженого Христа сьогодні можна передусім у Святих Таїнствах, особливо в Євхаристії, яка є центром і вершиною всього життя Церкви. Нашою живою участю у Святих Таїнствах, зокрема Покаянні та Євхаристії, ми найкраще зможемо підготуватися та відсвяткувати цьогорічне Різдво Господа нашого Ісуса Христа. А впродовж цього Нового року стараймося глибше збагнути і відкрити для себе безцінний скарб Святих Таїнств у Христовій Церкві та користати з них на наше освячення і спасіння.

«Христос на землі – бадьортеся!» У цю таїнственну різдвяну ніч небесний ангел-благовісник каже нам, як колись вівчарям: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу!» (Лк. 2, 10). Сьогодні ми, на жаль, мусимо ствердити, що в наше українське суспільство повертаються різні страхи минулого. Навіть після двадцятьох років будівництва Української держави ми є чомусь надалі стривожені тим, чи справді збережемо її незалежність, волю та українську самобутність. Страхаємося некерованості світових економічних криз і новітніх форм соціального та національного поневолення. Тому ця ангельська благовість: «Не бійтеся!» – має з особливою силою промовити нині до наших сердець. «Христос на землі – бадьортеся!» – співає сьогодні Христова Церква. Бадьорімося всі ми, бо присутність на землі воплоченого Христа – нашого Спаса – це для нас джерело невимовної сили й надії в нашому земному житті з його змаганнями та випробуваннями. Лише у Його народженні, у Різдві незмінного і вічного Бога, народжується нове й краще майбутнє, яке дає зміст і певність нашому теперішньому. Хто сьогодні віднайшов свою надію у маленькій Дитині – новонародженому Спасителеві, той вже знайшов допомогу і силу для свого непростого, мінливого та непевного сьогодення.

Дорогі в Христі! У цей світлий і радісний день славмо новонародженого Ісуса нашою прабатьківською колядою. Нехай вона сьогодні усуне з наших сердець усякий страх і смуток. Зустрічаймо сьогодні Предвічного Бога відкритим серцем і сповняймося Його небесною благодаттю, радістю та миром. Нехай ця різдвяна радість підбадьорить і скріпить нас у нашій щоденній праці та молитві, дарує єдність і злагоду в наших громадах. Нехай різдвяна зірка, що колись привела мудреців до вертепу, де спочивав Цар віків, освітить нам дорогу до нашого майбутнього в Христі-Ісусі.

 

Христос рождається! Славімо Його!

 

+ СВЯТОСЛАВ

 

 

Дано в Києві, при Соборі Воскресіння Христового,
4/21 листопада в день Празника Введення в храм Пресвятої Богородиці

 

 

 

четвер, 29.12.2011

                                Слава Ісусу Христу! - Слава навіки!

Нехай буде прославлена Богородиця Пресвята Діва Марія!

Нехай буде прославлене Її Святе і Непорочне Зачаття!

 

"Бути християнином - означає вміти не відповісти злом на зло і бачити в цьому не програш і слабкість, а силу", - Мирослав Маринович, віце-ректор УКУ

16:16 26.12.11 16:16  

 

"Я б хотів, щоб наша Церква зрозуміла, що вона живе у ХХІ столітті, адже можуть мінятися стіни, архітектура будівлі, але не сміє змінитися вогонь такого християнського дому, котрим є Церква, інакше він перетвориться на мертву традицію", - ділився своїми міркуваннями віце-ректор Українського католицького університету у Львові Мирослав Маринович із кореспондентом Департаменту інформації УГКЦ.

Пан Маринович вважає, що час Андрея Шептицького був для УГКЦ благословенним:"Гадаю, що не буде повернення в той християнський дім, який витворив  Шептицький, бо в нас вже є інші цеглини будинку, який ми будуємо. Але хоч би який був будинок ззовні, у ньому мусить палахкотіти вогонь віри, і тоді це є Церква".

Віце-ректор Українського католицького університету переконаний, що християнин повинен "розуміти, що в людських стосунках не Сонце обертається довкола Землі, а Земля довкола Сонця". "Народ придумав мільйони таких фраз і логіки на кшталт око за око. Бути християнином - означає для мене вміти не відповісти злом на зло, не відповісти погано тому, хто повівся зі мною по-хамськи і  бачити в цьому не програш і слабкість, а силу", - сказав на завершення розмови Мирослав Маринович.

 

Департамент інформації УГКЦ

 

середа, 28.12.2011

                                                              Слава Ісусу Христу! - Слава навіки!

Маріє, Діво Благословенна

Маріє Діво благословенна,
Тобі складає поклін вселенна.
Радуйся, храме благости,     |
Надіє наша, радосте.         | (2)

Пренепорочна царице, Мати,
Позволь нам, дітям, Тобі віддати
Подяку щиру за любов,        |
За Твої ласки, Твій покров.  | (2)

Тобі будемо вовік служити,
Душею, серцем Тебе славити:
Радуйся, Мати Божая,         |
Спасення світу давшая.       | (2)

Мати ласкава, Мати єдина,
Вимоли в небі у Твого Сина,
Щоб захід з сходом в єдності |
Співали пісню вдячности.     | (2)

У Львові відбудеться урочистий похід з нагоди Дня миру

18:27 27.12.11 18:27

 

1 січня 2012 р. у м. Львові відбудеться похід за мир та життя без насильства з нагоди Всесвітнього дня миру. Міжнародна спільнота святого Егідія організовує такі походи у всіх містах, де є її осередки. Святіший Отець щороку в цей день виступає з посланням миру до всього світу.

Як повідомив о. Іван Курилець, духівник і член спільноти святого Егідія, яка опікується безпритульними та потребуючими людьми Львова, похід розпочнеться 1 січня о 16.00 від храму Пресвятої Євхаристії (вул. Музейна, 5), проходитиме через центр міста до храму Святого Андрія (пл. Галицька), де знаходиться осередок спільноти.

О 16.30 в  церкві Святого Андрія  відбудеться молитва за мир у всьому світі. Усі охочі можуть долучитися до цієї акції та спільної молитви за життя в мирі та без насильства.

 

Прес-служба Львівської архиєпархії

 

 
вівторок, 27.12.2011

                                             Слава Ісусу Христу! - Слава навіки!

О Мати Божа Непорочно Зачата, молися за нас, що до Тебе прибігаємо, тепер і в годині нашої смерті!

понеділок, 26.12.2011

                                                          Слава Ісусу Христу! - Слава навіки!

Блаженніший Святослав привітав з Різдвом римо-католиків України

14:38 25.12.11 14:38


24 грудня Предстоятель Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) взяв участь у Різдвяній Літургії (Пастирці) римо-католиків України у храмі Успіння Пресвятої Богородиці, що у Львові.

Архиєпископ Львівський Римо-Католицької Церкви в Україні Мечислав Мокшицький під час проповіді висловив велику радість від того, що Глава УГКЦ взяв участь у Літургії, аби «разом розділити радість Різдва Христового». «Ми мали можливість багато разів зустрічатися і сьогодні також дуже тішуся, що ви приїхали до нас до Львова, аби разом з нами розділити радість Різдва Христового. Це дуже велика для нас честь і радість», – сказав він. Владика Мечислав подякував також «за добру співпрацю, яка проявляється на початку служіння» Блаженнішого Святослава.

А Глава УГКЦ сказав, що він має «велику честь від імені повноти всієї Української Греко-Католицької Церкви привітати всіх зі світлим празником Різдва Христового».

Блаженніший Святослав пригадав, що минулого тижня він разом із Владикою Мечиславом взяли участь у церемонії «дарування Святішому Отцеві Венедиктові української ялинки у Ватикані». «Ми разом сказали, що Різдво – свято єдності та миру. Це святого єдності, бо в новонародженому Ісусі Христі Бог і людина назавжди поєдналися в одній особі. А разом з тим Творець і творіння, єднаючись, дарують усьому світові радість і повноту життя. І звідси випливає мир. Христос є нашим миром», – сказав Глава Церкви. Він побажав усім єдності й миру. «Єдність має проявлятися у свідченні католицької віри в Україні, – каже Блаженніший Святослав, – тому що саме наша єдність латинського і східного обряду засвідчує католицькість Єдиної Христової Церкви і є джерелом миру для нашої держави й усього світу».

«Веселих вам свят Різдва Христового, щасливого Нового року. Миру, єдності й Божого благословення!» – побажав Предстоятель УГКЦ усім вірним.

 

четвер, 22.12.2011

                                                           Слава Ісусу Христу! - Слава навіки!

22 грудня 

 

 

Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною.

 

 

  • Коротка історія свята
  • Про ікону празника
  • Тропар та кондак
  • Празничний Апостол
  • Євангеліє
  • Проповідь

 



 

Коротка історія

 

Давній і глибокий культ Пресвятої Богородиці, що є знаменною віхою Східної Церкви, виявляється у великій кількості Богородичних празників у нашому церковному календарі. Ті празники розказують нам найважливіші моменти з життя Божої Матері від її чудесного зачаття аж до її славного успення.

Святе Євангеліє не багато говорить про життя Пречистої Діви Марії, тож нічого дивного, що більшість Богородичних празників не основується на подіях святого Євангелія, а радше на християнській традиції та на оповіданнях апокрифічних книг перших віків. Сюди належить також і празник Зачаття, який наша Церква святкує 22 (9) грудня. Цей празник має окрему історію на Сході та на Заході.

Згадку про цей празник має типікон святого Сави з V ст., одначе його розвій і поширення припадає аж на VIII сторіччя. У цьому столітті святий Андрій Критський укладає службу для празника, а Георгій Нікомедійський та Йоан Евбейський величають його у своїх проповідях. У IX столітті це свято вже було в цілому візантійському цісарстві. Воно є у всіх Східних Церквах.

Празник Зачаття у давнину мав різні назви. До найдавніших належить "Благовіщення Зачаття Святої Богородиці". У конституції про празники цісаря Мануїла Комнена (1143-1181) він зветься "Зачаття нашої Пресвятої Богоматері". Слов'янський Пролог має "Зачаття Святої і Богоматері Анни, коли зачала Святу Богородицю". Загальнослов'янські Устави називають його "Зачаття Блаженної Анни" або "Зачаття Святої Анни, коли зачала Пресвяту Богородицю".

Українська Католицька Церква в Галичині після проголошення догми про непорочне зачаття празник Зачаття Богородиці святою Анною почала називати Непорочним зачаттям Пресвятої Богородиці. Львівський Синод (1891) між Богородичними празниками подає празник Непорочного зачаття і наказує святкувати його на спосіб великих Богородичних празників з одним днем перед- і сьома днями попразденства. Собор також апробував службу Непорочному зачаттю, яку уклав о. Ісидор Дольницький, і наказав служити її у всіх церквах. Римська реформа наших літургійних книг повернула первісну назву празника "Зачаття Святої Анни, коли зачала Пресвяту Богородицю".

 

Про ікону

 

Сутністю Бога Ізраїля є те, що Він — "живий" і дає життя (див. Євр. 3, 12). Він створив людину на свій образ і подобу, теж "живим створінням", і дав їй дар бути носієм цього життя, "чоловіком і жінкою сотворив їх" (Бут. 1, 27), закладаючи цим основи шлюбу. Єва була названа матір'ю всіх живих (див. Бут. 3, 20).

Але після перших, сповнених світлом оповідей Буття історія Ізраїля постає перед нашими очима як безперервне вигублення життя, як сумне панування смерті. І все ж у цій безодні знищення праведники Старого Завіту вірили в Бога, а отже, надіялися на життя. Продовження роду через шлюб, заснований Богом в Раю, вважається у Біблії святим. Зустріч двох людей утворює ланку в довгій низці поколінь, які не повинні вироджуватись аж до зустрічі з Тим, Хто з'явиться на землі як Даруватель вічного життя.

Отож в шлюбі, яким він постає у біблійній традиції, можна виділити два паралельні аспекти: очікування повного, вічного життя, провісником якого є подружня любов, і водночас продовження життя. Даром, одержаним від Бога, можна насолоджуватись лише у вірі, в обітниці. Ті Отці Церкви, які більш докладно говорять про це, наприклад, св. Йоан Золотоустий, чудовим способом показують зв'язок між святим шлюбом та дівицтвом. Основою священного союзу між чоловіком і жінкою повинна бути любов, як участь у божественній любові. Це — жива сила. Вважаючи, що ці обітниці вже виконані в Христі та в новому Законі, східні Отці залишили нам небагато повчань щодо святості шлюбу. Це, зрештою, цілком зрозуміло, адже подібні твори походять здебільшого з чернечого середовища. У цьому розумінні дівицтво не постає як протилежність шлюбові, воно є есхатологічним сповненням шлюбного союзу. Людина дівична є людиною цілісною, людиною, яка досягла есхатологічного стану, в якій здійснилася любов Бога. Непорочною є та людина, яка в любові Бога долає тріщину гріха. Згідно зі св. Йоаном, любов між чоловіком та жінкою дана людині, для того, щоби те, що за природою є двома, могло стати з любові одним.

Людська любов є єдиною здатністю людини, піднятою до гідності святого таїнства. Це означає, що вона кульмінує у повноті дівицтва. Справді, плодом шлюбу Йоакима та Анни є Діва Марія. Дівицтво, таким чином, є для людини метою, яку треба досягти, а не чимось, що треба оберігати. У наші часи цю думку дуже виразно розвинув Володимир Соловйов.

Якщо взяти до уваги ці міркування, ікона "Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною" — батьків Пречистої Діви — набуває глибокого значення. Св. Йоаким та св. Анна є останніми представниками старозавітної духовності. Саме від них народиться найкраща квітка нового Закону — Богородиця.

У цьому контексті можемо також зрозуміти, чому на іконах не знайти сцен, де підкреслено любов між чоловіком та жінкою (за винятком тих випадків, коли на іконах св. Йоаким та св. Анна зображені в обіймах один одного). Постаті святих на іконах говорять про есхатологічну досконалість. Отже, до дівичої досконалості дійшли й ті, хто був одружений. Сцена несе атмосферу райського спокою, звичну для східних ікон. Відчувається символічна цінність цього союзу між двома людьми: те, що очікується, вже близько.

 

Тропар та кондак

 

Тропар, глас 4: Днесь узи бездітности розрішаються, Йоакима бо й Анну, ви­слухавши, Бог проти надії явно обіцює, що вони родитимуть Богодівицю, з якої сам родився неописанний, що, ставши чоловіком, ангелові повелів співати їй: Радуйся, благодатна, Господь з тобою.

Слава, і нині: Кондак, глас 4: Празнує днесь вселенна зачаття Анни, що сталося від Бога, бо вона породила понад усяке слово ту, що родила Слово.

 

Послання святого апостола Павла до Галатів 4, 22-31

 

Браття, Авраам мав двох синів: одного від рабині, другого від вільної. Та той, що від рабині, народився за тілом, той, що від вільної - за обітницею. Це має інше значення: ті дві жінки - це два завіти; один з гори Синаю, що родить рабів, це - Агар. Гора ж Синай в Арабії і відповідає теперішньому Єрусалимові, що в рабстві зі своїми дітьми. Але вишній Єрусалим, вільний, він мати всім нам. Написано бо: Веселися, неплідна, що не родиш! Викликуй, рада та весела, ти, що мук пологів не знала, бо в покинутої більше дітей, ніж у заміжньої. Ми ж, брати, як Ісаак, є діти обітниці. Та як тоді той, що народився за тілом, переслідував того, що народився за духом, так і тепер. Та що каже Писання? Прожени рабиню та її сина, бо син рабині не успадкує зі сином вільної. Отак, брати, ми сини не рабині, але вільної.

 

Євангеліє від Луки 8, 16-21

 

Сказав Господь: Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло. Нічого бо нема схованого, що не стало б явним, нічого тайного, що не стало б знаним і не вийшло на яв. Вважайте, отже, як слухаєте: бо хто має, тому дасться; а хто не має, візьмуть і те, що йому здається, ніби має. Прийшли до Нього мати Його і брати, та через народ не могли до Нього приступити. Йому сказали: Мати Твоя і брати стоять надворі, хочуть побачитись з Тобою. Він у відповідь сказав їм: Мати Моя і брати Мої — це ті, що слухають слово Боже і виконують його.

 

Проповідь

 

Всечесніші отці!
Любі брати та сестри!
Сьогоднішнє свято присвячене Пречистій Діві Марії, її зачаттю у лоні святої матері Анни. Це свято має свою давню історію. Воно носило назву Зачаття св. Анни, що зачала Марію. І ця назва збереглася в багатьох церквах до сьогодні. Інша назва цього свята прийшла від латинської Церкви, як проголошення догми, тобто правди віри про Непорочне Зачаття Пресвятої Богородиці Папою Пієм IX 8 грудня 1854 року.
Назва свята Зачаття св. Анни говорить нам про подію, яка відбулася, а назва – Непорочне Зачаття вказує на суть цього свята, основне його значення і висловлює високу честь, гідність та святість Марії. Чому прийшла назва Непорочне Зачаття? Тому, що у латинській Церкві почали вдиратися сумніви про те, чи Марія була збережена від первородного гріху, чи ні. Церква сказала так! І відомо, що жоден гріх, навіть найменший, не торкнувся її протягом усього життя. А це зовсім не означає, що вона була вільна від спокус злого духа. Диявол спокушував її, але вона довіряла Господові і перемагала його спокуси. Бо у Святому Писанні читаємо, що злий дух спокушав теж Ісуса, самого Бога: «І скінчивши всі спокуси, диявол відійшов від нього до якогось часу» (Лк 4,13). Отже, «до якогось часу», і звичайно більше у Писанні не згадується про напади сил зла на Христа, хоч маємо право здогадуватися, що вони були… Коли сатана так поводився із самим Господом, то що можна сказати про Марію, що була тільки людиною? Нападав диявол на неї, але вона призивала Творця на допомогу і перемагала його. Вона не була надзвичайною жінкою, а такою як ми усі, тільки, що жоден гріх не мав доступу до неї, бо вміло використовувала дари у боротьбі зі злом, а ще краще сказати, що особливою любов’ю була прив’язана до Всевишнього, тому любов постійно торжествувала у її серці і місця злу не було. Не можемо замовчати її виняткового привілею: була вибраною на Матір Сина Божого.
Історія свята полягає в здійсненні обітниці, даної Богом нашим прародичам в раю. Бог обіцяв послати людям Спасителя і так сказав до змія-диявола: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися вп'ястися йому в п’яту». (Бут 3,15). Сьогоднішнє свято – це відзначення зачаття Анною дочки, обіцяної Богом жінки, - Марії. Зачаття тої, котра є початком спасіння людей. Вона вільна від первородного гріха, є Пренепорочною, над котрою диявол не мав ніякої влади і ніколи її не буде мати над нею, навіть тінь гріха її ніколи не доторкнулася. За те, що диявол використав наймудрішого змія для спокуси жінки у раю, Господь прокляв його, кинувши його на землю, по якій він повзає, дихаючи та наїдаючись порохом. З цього ми розуміємо, що Господь дав владу людині наступати на голову злого духа (пор. Бесіда 17 на Буття, св. І. Золотоустий). Перша жінка, Єва, згрішила, втратила свою красу та гідність, а Пренепорочна Марія своєю святістю, красою і могутністю перевищує всі створіння. Її з-поміж усіх сотворінь Бог любить найбільше і вона обдарована багатими ласками з самого початку свого зачаття, бо з передвіків вибрана на Матір Спасителя. Беручи до уваги вислів з книги Буття, митці створюють ікони і статуї, прославляючи Діву, свято зачату. Ці твори відомі. Вони зображають прекрасну молоду жінку у світлій одежі, кругом голови у неї зоряна корона з 12-ти зір, а ноги її топчуть голову змія, котрий лежить розпростертий на землі.
В церковній пісні співаємо:
"О, Пречиста благодати повна:
Наче сонце сяє одяг Твій!
Біля скроней зоряна корона,
Під ногами в’ється пекла змій."
В Євангелії про Пречисту Діву Марію сказано мало. Твердження про Непорочне Зачаття розвивалось досить повільно, потрібні були особливі ласки і світло Св. Духа. Коли Пречиста Діва Марія з’явилась святій Бернадеті в Люрді 1858 року і свята Бернадета запитала Прекрасну Діву, хто вона така, то Пречиста Діва Марія відповіла: «Я – Непорочне Зачаття». Це було підтвердженням проголошеної догми. Ми щасливі тим, що у нашій Церкві такого сумніву ніколи не було, бо називаємо її: Пренепорочна. А догми проголошуються тоді, коли наступають сумніви, єресі, заперечення та невіра у ті чи інші правди.
Ми радіємо, що на землі жила Непорочна Діва Марія – улюблена дочка Бога Отця, Мати Божого Сина, Обручниця Святого Духа, котра наділена надзвичайними ласками, а особливо материнським серцем. Серце – це найцінніший скарб людини, а чисте Серце Марії – найвища досконалість, яку створив Господь, це Серце, повне надприродної любові до Бога і всіх людей, повне ніжності і чуйності. Марія своїм серцем відчуває потреби всіх людей: терпить із терплячими і робить все, щоб їх потішити, прийти їм на допомогу, врятувати людей від зла та вічної загибелі. Наш час – це час інтенсивної дії злих сил. Нам потрібно проти них сильної оборони. Марія – це погроза на дияволів. Вона і тепер з нами, про що заявляє нам у своїх об’явленнях. Пресвята Діва закликає людей до єдності з Богом через покаяння, молитву, жертву і піст. За час свого перебування на землі Марія жила скромним, непомітним життям. Ісус Христос помираючи на хресті, звернув нашу увагу на неї, даючи її нам як матір. І ми віримо, що в третьому тисячолітті ім’я Марії прославлятиметься всюди, як нашої улюбленої небесної Матері.
Пошануймо сьогодні святу Анну, котра почала у своєму лоні цю, що ми називаємо Богородицею. Йоаким і Анна випросили її у Господа своїми гарячими молитвами, а були вже поважного віку. Звернімо увагу на велику силу молитви, котрою можна випросити у Бога різних дарів. Ісаак молився двадцять років і молитва вирішила безпліддя його жінки Ревеки, що породила Ісава та Якова, навчає св. І. Золотоустий (пор. св. І. Золот., «Бесіда … не розголошувати гріхів братії» п.9). А разом з тим, безпліддя Сари, Ревеки, Рахилі, що родили у похилому віці, означало приготування до народження Сина Божого без втручання людини, а дією Святого Духа (св. І. Золот., там же, п.7). Тому, вчімося й ми шанувати одні одних нашою витривалою молитвою, як це чинив Ісаак, котрий не докоряв своїй жінці, не мав до неї претензій, не докоряв Богові, але всю свою надію поклав у любові до Творця. Святий І. Золотоустий каже, що він стидається таких, хто молиться до Бога: «Помстись за мене моїм ворогам; покажи їм, що у мене є Бог. Не тоді, людино, вони пізнають, що у нас є Бог, коли ми будемо обурюватися, гніватися й досадувати; але, коли ми будемо смиренні, тихі, лагідні… і продовжує, - … коли ти просиш Законодавця порушувати Його власні закони, молиш Його суперечити Самому Собі… молишся, щоби він вислухав тебе, зробити шкоду ворогам, - то поступаючи так, ти не молишся і не просиш, а ображаєш Законодавця та засмучуєш Того, хто бажає дарувати тобі блага, що походять від молитви. Як може бути вислухана така молитва…, коли ти дражниш того, Хто має тебе почути?» (св. І. Золот., там же п.11). А у наші часи ми свідками, як то люди погорджують одні одними, уважаючи себе віруючими та практикуючими християнами й кличуть до Господа, щоб «помстився ворогам…». Противляться священикам, очорнюють їх, дозволяють собі шарпати їх за священицькі одежі, тощо. Послухаймо слова св. Учителя Церкви, котрий закликає до пошани священика: «Я дивлюся не на його злобу, а на гідність. Хай ніхто не говорить, що він властолюбний і непотрібний; шаную божественне вибрання, хоч би він показався негідним того… Хай почують це ті, котрі не уважають священиків; хай знають вони, яку пошану Давид показував царю; а священик заслуговує далеко більше уваги та пошани, бо покликаний до вищого служіння. Хай навчаться вони не судити та не звинувачувати, але коритися і показувати слухняність» (св. І. Золот., «П’ять слів про Анну» 2-ге Слово). Із життя Марії вчімося мати пошану до Бога та до ближнього, бо вона любила ворогів, навіть тоді, коли вони розпинали її Сина на хресті. Як це зробити? Щиро і постійно просити Господа Бога про такий дар і ми отримаємо його. Хай Пресвята Богородиця, яка була пречиста і пресвята від свого зачаття, допоможе нам каятися та перепрошувати Господа за наші беззаконня, а разом з тим зростати у любові Божій та до ближнього.

Владика Ігор (Возьняк)
2006 р.


В розділіi...



  Система Orphus bigmir)net TOP 100 Rated by MyTOP Rambler's Top100 Створення web-сайту - WebСвіт
ІТ-підтримка - ВебКузня

понеділок, 19.12.2011

                                         Слава Ісусу Христу! - Слава навіки!

О святий Миколаю Чудотворцю, моли Бога за нас!

 

О, хто, хто Миколая любить

 

 

О, хто, хто Миколая любить

О, хто, хто Миколаю служить

(2) Тому святий Миколай

На всякий час помагай,

Миколаю!

 

О, хто, хто спішить в твої двори,

Того ти на землі й на морі

(2) Все хорониш від напасти,

Не даєш му в гріхи впасти,

Миколаю!

 

О, хто, хто к ньому прибігає,

На поміч його призиває,

(2) Той все з горя вийде ціло,

Охоронить душу й тіло,

Миколаю!

 

Омофор твій нам оборона

І одна від бід охорона,

(2) Не дай марно нам пропасти,

Ворогам у руки впасти,

Миколаю!

 

Побіждай врагів наших всюди,

Помічник во скорбіх нам буди,

(2) Хотячих нас роздорити

Дай уста їх заградити

Миколаю!

 

Миколає, молися за нами,

Благаєм тебе зі сльозами,

(2) Ми тя будем вихваляти,

Ім’я твоє величати

Навіки!

 

 

 

О, глянь, глянь на Вкраїну рідну

О, глянь, глянь на змучену бідну

(2) Ми тебе всі щиро молим

Проси в Бога ти їй долі

Миколаю!

"Запевняю постійну згадку в молитвах про вас, ваші родини, Україну та всіх українців", - Папа Венедикт XVI

22:51 16.12.11 22:51

 

 

У п’ятницю, 16 грудня 2011 року, опівдні, Папа Венедикт XVI прийняв українську делегацію, щоб подякувати за ялинку, яка цього року прикрашатиме площу Святого Петра в Римі. В аудієнції взяли участь: Блаженніший Святослав (Шевчук), Глава УГКЦ, Високопреосвященний Мечислав Мокшицький, Голова Конференції Римо-Католицьких Єпископів України, Преосвященний Мілан (Шашік), Єпарх Мукачівський, Владики УГКЦ Діонісій (Ляхович) та Іриней (Білик), представники Православної Церкви, численні священики, чернецтво, семінаристи, мистецькі колективи, паломники з України та представники української громади Рима. Урядову делегацію очолював Віце-прем’єр-міністр України Борис Колесніков, який виголосив вітальне слово. Були також Посол України при Апостольській Столиці, Голови Закарпатської та Львівської ОДА, Міський голова Львова, представники інституцій, причетних до перевезення ялинок.

Звертаючись на початку зустрічі до Папи, пан Колесніков висловив сподівання, що шлях, який подолала українська ялинка до Ватикану, «ще більше зміцнить наші національні традиції та допоможе зрозуміти їх глибокий зміст». Він подякував Римському Архиєреєві за увагу до ситуації в Україні: «У серпні цього року наші співвітчизники шанобливо сприйняли Ваші теплі вітання з Кастельгандольфо з нагоди 20-ї річниці Незалежності України», – сказав Віце-прем’єр–міністр. А на завершення подарував Папі ікону Собору отців Києво-Печерської ларви.

«Дорогі брати й сестри! Я радий вас прийняти та до кожного з вас звернути своє щире вітання», – розпочав своє слово Папа Венедикт XVI українською мовою. Далі, промовляючи італійською, Святіший Отець привітав присутніх, а через них – усіх українців на батьківщині та розсіяних у світі.

«Ця ялинка стоятиме поряд з вертепом, – зазначив Папа, – аж до кінця різдвяних святкувань, щоб нею захоплювалися мешканці Рима й паломники, які прибувають сюди з кожної частини світу. Вона є промовистим символом Різдва, тому що своїми вічнозеленими гілками нагадує про тривалість життя. Ялинка є також знаком народної релігійності вашої землі та християнського коріння вашої культури». Святіший Отець Венедикт XVI побажав, щоб це коріння зміцнювало національну єдність, сприяючи поширенню автентичних і спільних цінностей. «Нехай же це ваше паломництво викличе в усій українській християнській спільноті оновлене прагнення з радістю жити вірою і свідчити її та сприяти поширенню цінностей життя, солідарності й миру, про які нам щороку нагадує Христове Різдво», – зазначив він, закликаючи якнайкраще підготуватися до зустрічі з новонародженим Спасителем.

«Ще раз щиро дякую всім вам, вашим співпрацівникам, які залишилися на батьківщині, і тим, які доклали зусилля для перевезення ялинки, – сказав на завершення Венедикт XVI, знову українською. – Дякую за внесок, який кожен з вас щиро зробив. Користаю з цієї сприятливої нагоди, щоб скласти вам найщиріші побажання з нагоди Різдва та різдвяних свят, які наближаються. Запевняю постійну згадку в молитвах про вас, ваші родини, Україну та всіх українців, від щирого серця уділяючи вам Апостольське благословення. Благодатного вам Різдва!»

 

п'ятниця, 16.12.2011

                                          Слава Ісусу Христу! - Слава навіки!

О Страждальна Мати Божа, молися за нас, терплячих!

Той, хто не користає зі Святих Таїнств, обкрадає себе", - о. Михайло Гарват

15:36 16.12.11 15:36  

 

Без Святих Таїнств ми не можемо вповні бути християнами, бо через Хрещення ми народжуємося для духовного життя, через Миропомазання скріплюємося духовно, і відповідно, через Євхаристію ще більше втаємничуємося у природу нашого Господа Ісуса Христа. Святі Таїнства наближають нас до Господа, тому той, хто не користає зі Святих Таїнств, обкрадає себе.

Про це сказав о. Михайло Гарват, голова Катехитичної комісії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ, в інтерв'ю для радіо "Воскресіння" 15 грудня 2011 року.

"Христова Церква, дбаючи про спасіння своїх вірних, акцентує особливу увагу на Святих Таїнствах, тому 2012 рік, у якому ми готуватимемося до 1025-ї річниці Хрещення Русі-України, УГКЦ відзначатиме як Рік Святих Таїнств. Ми хочемо, щоб цього року кожен християнин, який відчуває, що живе Святими Таїнствами, міг поділитися великою правдою про те, що без Євхаристії ми не зможемо відчувати Христа в собі", - сказав о. М. Гарват.

На думку голови Катехитичної комісії УГКЦ, людина, яка каже, що має Господа в серці, але не живе євхаристійним життям, сама себе обманює, адже Господь виразно каже, що «тільки той, хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той в Мені перебуває, а Я в ньому». Тому план організації та проведення Року Святих Таїнств, затверджений Синодом Єпископів УГКЦ, включає різні інформативні заходи, щоб люди знали і могли навчитися жити Святими Таїнствами.

 

Департамент інформації УГКЦ

 
1 , 2 , 3 , 4